Приходится проводить в сидячем положении по пять, семь, восемь и даже десять часов в день? Совсем не остается времени на фитнес, а быть здоровым, гибким и бодрым хочется?
Тогда предлагаем комплекс из пяти упражнений, который всего за 20 минут в день поможет намного улучшить состояние вашего тела, сделает вас энергичнее и позволит как можно дольше оставаться молодым.
Практика «Пять тибетских жемчужин»
Практика «Пять тибетских жемчужин» или «Пять тибетцев» появилась в монастырях Тибета. Но чтобы ее выполнять, совсем не обязательно быть монахом и жить в горах. Достаточно просто найти немного времени, лучше – с утра, вскоре после того, как вы поднялись с постели.
Но можно делать упражнения и в другое время суток.
Идея комплекса упражнений состоит в том, чтобы задействовать все 12 основных суставов тела, которые в восточной медицине входят в число энергетических центров.
Эти центры должны работать, иначе человек начинает болеть и стареть.
Сколько раз делать?
Оптимальный вариант – выполнять каждое из пяти упражнений 21 раз. Однако сразу это получается мало у кого. Лучше действовать постепенно – каждый день делать упражнения по 3-5 раз, постепенно, по мере готовности, увеличивая количество повторений.
Как выполнять упражнения?
Жемчужина № 1. Тренирует вестибулярный аппарат. Нужно встать прямо, потянувшись макушкой вверх, слегка втянув живот. Ноги поставить на ширину плеч, руки поднять в стороны параллельно полу.
Теперь начинайте медленно, осторожно вращаться по часовой стрелке. С непривычки может закружиться голова: на этом этапе стоит остановиться. На первый раз хватит. Остановитесь, опустите руки.
Сделайте 3-5 глубоких вдохов (через нос) и выдохов (через рот).
Жемчужина № 2. Помогает тренировать мышцы спины и пресса. Положение – лежа на спине, руки вытянуты вдоль корпуса, ладони развернуты к полу, подбородок направлен к груди.
Сделайте выдох, затем поднимите ноги вверх, чтобы они образовали с полом прямой угол. Следите, чтобы таз плотно прижимался к полу. Опирайтесь ладонями в пол. Теперь опустите ноги и выдохните.
После того, как проделаете несколько раз, встаньте, сделайте вдохи и выдохи.
Жемчужина № 3. Способствует улучшению гибкости позвоночника, борется с остеохондрозом и сколиозом. Опуститесь на колени, а тело выпрямите. Упритесь ладонями в бедра. Голову наклоните вперед, приблизив подбородок к груди. Теперь медленно начинайте запрокидывать голову назад, одновременно выдыхая воздух, и разворачивайте грудную клетку.
Это создаст небольшой прогиб в спине назад. Опирайтесь ладонями на бедра с задней стороны – под ягодицами. Сделайте медленный вдох, возвращаясь в исходное положение. Окончив упражнение, встаньте, сделайте вдохи и выдохи.
Жемчужина № 4. Тренирует суставы ног и рук, бедренные и шейные. Сев на пол, вытяните ноги перед собой, спину держите прямо перпендикулярно полу. Подбородок приблизьте к груди. Ладонями обопритесь на пол рядом с бедрами, пальцы при этом направлены вперед.
Теперь запрокиньте голову назад и поднимите тело вверх так, чтобы торс занял горизонтальное положение по отношению к полу. В идеале руки и ноги в таком положении должны напоминать ножки стола, на которых держится «столешница» – торс. Сразу так не получится: не расстраивайтесь, постепенно вы сможете это сделать.
Когда закончите упражнения, вставайте и дышите.
Жемчужина № 5. Задействует большую часть мышцы тела. Сначала нужно лечь на пол лицом вниз. Руки расположить так, чтобы ладони упирались в пол прямо рядом с плечами. Ступни поставить на носочки. Сделайте вдох, распрямите руки, потянитесь головой к потолку. Задержитесь на несколько секунд.
Теперь выдохните, округлите спину и поднимите таз вверх, опираясь на руки и ноги. Ваше тело должно образовать треугольник, вершина которого – ягодицы. Снова вдохните и вернитесь в положение, когда голова поднята вверх. Повторите несколько раз.
После этого встаньте, проделайте три-пять вдохов и выдохов.
Что вы получите?
Эффект становится заметен уже через несколько дней, а спустя месяц ежедневных тренировок можно почувствовать, как тело подтянулось, а мысли стали более оптимистичными и конструктивными. Люди, выполняющие «Пять тибетских жемчужин» долгое время, замечают, как:
- выпрямляется спина и расправляются плечи, перестает болеть шея
- вырастают новые волосы на месте залысин
- появляется бодрость духа вместо затяжной депрессии
- не хочется больше курить табак и принимать алкоголь
Всего пять упражнений и 20 минут в день.
Візит до лікаря: як навчити дитину не боятися медичних процедур
Страх перед медичними процедурами — зовсім не рідкісне явище. Багато дітей, почувши про візит до лікаря, починають панікувати ще вдома або в черзі біля дверей маніпуляційного кабінету.
Батьки, на жаль, часто не знають, як діяти в подібних ситуаціях і також не демонструють виваженості. Тому не можуть допомогти дитині, підтримати її.
Що ж робити, якщо в дитини з’явився страх перед візитом до лікаря? Як подолати цей страх і зробити так, щоб малюк не боявся лікарів?
Давайте з’ясуємо разом.
Чому дитина опирається медичним процедурам?
Основна причина, чому діти бояться лікарів, це страх перед раптовим болем, який їм довелося одного разу пережити під час візиту до лікаря.
Це могло статися під час проведення ін’єкцій, щеплення чи іншого впливу на шкіру або внутрішні органи. Відчувши біль одного разу, дитина запам’ятовує ситуацію в найдрібніших деталях.
Тому, коли вона потрапить у подібні обставини наступного разу, то відчує страх, зокрема, перед новою загрозою болю.
Важливе також і ставлення самої мами до лікарів і мамин страх. Діти добре відчувають емоції людей навколо: хвилювання матері легко передається маленькому пацієнту і він починає також боятися та вередувати.
Іноді страхи вселяють самі батьки або близькі родичі. Часто медпрацівники стають інструментом маніпуляцій або залякувальним фактором. Мама чи тато каже: «Не будеш слухатись, відведу тебе в лікарню.
Нехай тобі там зроблять укол!». Після таких погроз, зовсім не дивно, що малюк буде підсвідомо боятися «сташних» лікарів, які завдають дітям біль.
І кожен візит до лікарні в нього буде прирівнюватися до покарання батьків за непослух.
Ще одна причина страху — невідомість, адже багато батьків, які вирушають з дітьми на щеплення або інші пов’язані з болем або неприємними відчуттями процедури, не розповідають,з чим доведеться зіткнутися дитині.
Дбайливі тато і мама всіляко заспокоюють малюка, запевняючи, що боляче не буде. І коли дитина відчуває біль, вона розуміє, що була обманутою, і таке може повторитися знову.
Причому після цієї своєрідної зради можуть з’явитися не тільки страхи, але й недовіра до батьків.
Іноді страхи викликає саме медичний заклад, особливо державний. Це може бути обумовлено відсутністю ремонту, гнітючою атмосферою, великою кількістю людей, характерними запахами тощо. Деяких дітей лякає медичний одяг (білі халати, головні убори, маски).
Та фахівці стверджують, що впоратися з подібними страхами дитини цілком можливо, і починати боротьбу з ними краще з раннього віку.
Що може допомогти в подоланні страхів дитини?
Ірина Тюрютікова, психолог-консультант, рекомендує батькам такі інструменти для подолання дитячого страху перед медичними процедурами:
1) Гра.
Щоб уникнути першого негативного враження, яке є частою причиною страхів, перед візитом до лікаря варто ознайомити дитину з медичними процедурами за допомогою гри. Відкрийте свою домашню лікарню, де в ролі пацієнтів будуть іграшки, а ви з дитиною будете лікарями.
- Підказуйте, що необхідно робити, як лікар оглядає пацієнта (обмацує животик, дивиться в горло, слухає за допомогою стетоскопа тощо). Нехай дитина все повторює за вами.
Спеціалісти радять періодично обмінюватися ролями, щоб дитина змогла побувати не лише в ролі пацієнта, а й мами чи тата, лікаря чи медичної сестри. Переживання позитивного досвіду в ігровій формі — чудовий шлях до підвищення рівня стресостійкості дитини.
2) Експресивне мовлення
Дитина швидко звикає до тону голосу й поведінкових реакцій батьків, особливо матері, тож рано чи пізно вона перестає всерйоз сприймати деякі слова й зауваження. Саме тому експресивне мовлення є доволі важливим під час взаємодії з дошкільником.
Навіть про відвідування закладу охорони здоров’я дитині потрібно розповідати, використовуючи різну міміку, жести, інтонації: говорити то захопливо, то таємниче, то радісно, то серйозно. Безумовно, не варто гіперболізувати.
Розповідь батьків має бути максимально наближеною до правди.
3) Обізнаність
Майже кожній мамі й татові в дитинстві пояснювали, що укол — це лікування (щось боліло, а тепер не болітиме), щеплення — профілактика (щоб не захворів животик), а кров беруть на аналіз, аби дослідити організм і дізнатися, як його лікувати. Тож перш ніж психологічно підготувати дитину до медичних процедур, батьки самі мають розумітися в цих питаннях.
- Якщо в дитини виникають додаткові запитання, відповідати на них потрібно спокійно, у жодному разі не наголошувати на неприємних моментах медичних процедур. Навпаки, можна сказати, що завдяки діям лікаря носику чи животику стане легше, і вони подякують їхньому маленькому господареві.
4) Книги
Спробуйте читати книги про лікарів, щоб дитина сприймала їх як виключно позитивних і добрих героїв і припинила їх боятися.
- Спеціалісти рекомендують твір «Айболить» К. І. Чуковського. Добрий лікар, який подобається більшості дітей, зможе зацікавити малюка й сформувати позитивний образ лікаря.
- Видавництво Артбукс підготувало також цікаву книжечку про лікарів та медичні заклади — «У лікаря. Моя перша енциклопедія» (С.Леду). Ця книжка пояснить дитині, хто такий педіатр, навіщо чистити зуби, коли потрібно звертатись до швидкої допомоги та як проходить операція. А ще вона показує дитині, що люди в білих халатах допомагають нам видужувати й піклуватися про здоров’я.
5) Нагорода за відвагу
У приватних лабораторіях за мужньо зданий аналіз часто обдаровують цукерками, медалями та грамотами, тому діти йдуть туди охоче. Однак, якщо можливості здати аналіз у приватній клініці немає, можна придумати нагороду дитині «від мами», яку вона отримає після того, як справу буде зроблено.
- Щоб не надавати надважливості такому простому процесу, як здача аналізів або огляд доктора, краще не обіцяти малюку велосипед або планшет — придумайте якийсь невеличкий подаруночок. Можна також сходити з дитиною в кіно, в парк або в ляльковий театр.
- Яких порад варто дотримуватися, плануючи візит до лікаря?
- Спеціалісти радять батькам дотримуватися таких рекомендацій:
- 1. Виховувати базову довіру до лікаря
- Щоб уникнути ймовірних труднощів під час візиту до лікаря, в дитини з раннього віку необхідно формувати позитивний образ «людини в білому халаті». Наведемо деякі ігрові варіанти формування позитивного образу медичної допомоги:
- Розбите коліно. Помастили розчином йоду або зеленки; якщо боляче, разом подули; все зажило, тому можна побігати й пострибати разом від радості.
- Біль у животі. Прийняли мікстуру; погладили животик; вже не болить.
- Біль у горлі. Пополоскали; зробили інгаляцію; побризкали «чарівною» рідиною з «чарівного» флакончика; вже не болить.
- Кашель. Прийняли лікарські препарати; йдемо на процедури в заклад охорони здоров’я; сидимо в кабінеті фізіопроцедур, робимо інгаляціїі, слухаємо, складаємо разом казки (дитина, захопившись казкою, зможе відволіктися від процедури або навіть спробує продовжити її, аби дослухати казку до кінця); кашель минув.
2. Попереджати про відвідування лікаря
Несподівані візити до лікарні можуть насторожити дитину. Тому розкажіть заздалегідь, що ви збираєтеся до лікаря, і повідомте, з якою метою. Планувати візит до лікаря бажано на час, коли малюк бадьорий, ситий і веселий.
3. Використовувати позитивні стимули
Наприклад, пообіцяйте, що після процедур ви зробите разом щось приємне. Замість докорів чи погроз використовуйте слова підбадьорення й підтримки. Якщо дитина переживає, можна також взяти з собою її улюблену іграшку чи книгу. Пам’ятайте: позитивні емоції сприяють одужанню.
4. Пояснювати все, що відбувається
Діти мають розуміти, де вони перебувають і що відбувається. Пояснюйте їм, що робить лікар, за можливості, розповідайте щось приємне, щоб відволікати від процедур. Але робити це потрібно, враховуючи вік дитини. Так, однорічному малюку марно пояснювати важливість щеплень — він просто не зможе цього зрозуміти.
5. Говорити правду
Не менш важливою у розмові з дитиною є правдивість ваших слів. Описуйте події простою, зрозумілою мовою. Оскільки брехня може призвести до ще більшого опору наступного разу.
Переконуючи дитину, що «буде зовсім не боляче» або «ти навіть не відчуєш», ви свідомо заганяєте дитину в пастку майбутнього розчарування та недовіри.
Втрачену довіру дуже складно відновити і наступного разу вам буде дуже складно вмовити малюка на черговий візит до лікаря.
- Краще поясніть дитині спокійним доброзичливим тоном: «Укол зроблять швидко, ти відчуєш легкий дотик».
6. Підтримувати й співчувати
Моральна підтримка й співчуття — те, чого насамперед потребує дитина за будь-якої медичної маніпуляції. Навіть дорослому легше переносити біль, як фізичний, так і психічний, якщо хтось цей біль з ним розділяє. Декілька теплих слів допоможуть дитині дещо розслабитися.
- Наприклад: «Я розумію, що тобі не хочеться, аби лікар зараз щось робив. Мені також не подобається, коли мені роблять уколи (змащують горло)».
Важливо пам’ятати, що діти дуже чутливі до нещирості та брехні, тож бажано бути максимально чесними, намагатися не вживати медичної термінології та невідомих для дитини слів.
Не варто вимагати від дитини ідеальної поведінки, прийміть її емоції і допоможіть їх пережити. Не забороняйте дитині плакати — це природна реакція на біль і страх, у цьому немає нічого ганебного Якщо малюк заплакав, заспокойте його, підтримайте, вселіть впевненість у собі. А за хорошу поведінку обов’язково похваліть.
7. Подбати про себе
Перебування в лікарні — не завжди спокійний досвід і для батьків через переживання та надмірну кількість емоцій. Ваша втома та поганий настрій можуть передаватися дитині.
Тому не забувайте турбуватись і про себе, адже якщо ви покажете страх чи інші негативні емоції — діти можуть почуватися так само.
Спокійні та позитивно налаштовані батьки передають такий настрій і своїм дітям.
- Якщо перед кабінетом лікаря довга черга, постарайтеся зайнятися з малюком чимось цікавим і відвернути його від страшних думок. Непогано заздалегідь взяти з собою улюблену або куплену спеціально для даного випадку книжку. Разом з малюком розглядайте картинки, читайте. Нехай дитина відчує, що немає нічого жахливого або дивного в тому, що має відбутися і нічого катастрофічного не наближається. Дитина обов’язково підхопить ваш гарний настрій і заспокоїться сама.
8. Подавати власний позитивний приклад
Регулярно відвідуйте лікарів і ніколи не озивайтеся про них негативно, навіть якщо думка буде виправданою. Робіть акцент на тому, що лікарі допомагають людям бути здоровими, і обійтися без них ніяк не можна.
- Якщо малюка лякає сама лікарня, спробуйте змінити її. Деякі дитячі клініки та кабінети оформлені яскраво і залишають тільки позитивні враження. Якщо ж дитина навідріз відмовляється йти в поліклініку, спробуйте викликати платного лікаря на дім, причому кілька разів. Можливо, з часом вигляд медпрацівників та їхні маніпуляції перестануть лякати дитину.
- У тому випадку, якщо в дитини є старший братик або сестричка, можна разом з’їздити до лікаря тоді, коли огляду буде піддаватися старша дитина. Нехай маленький пацієнт подивиться, що нічого страшного лікар не робить, і його страх поступово може зійти нанівець.
- Якщо дитина не дає себе оглянути, домовтеся з лікарем, нехай він спочатку огляне вас. Звичайно, цей метод підходить не для всіх процедур, але іноді він дуже рятує ситуацію.
Як і в будь-якій ситуації зі страхами до малюка потрібно знайти підхід, а батькам запастися терпінням. А якщо ви під час перших відвідувань лікарні правильно побудуєте розмову з дитиною, будете вірити самі в те, що нічого страшного не станеться, то у вас може й не виникнути приводів долати страхи малюка.
Приємних вам візитів до лікаря і міцного здоров’я!
І знову про безпеку лікаря: поради юриста | Медичний часопис
Резюме. У фокусі юридичних консультацій від адвоката Святослава Жерновнікова — низка питань, актуальних для роботи лікаря у стаціонарі: зокрема, щодо лікарської таємниці та безпеки лікаря на робочому місці
Нинішній гість нашої юридичної шпальти — адвокат Святослав Жерновніков. Читачі наших видань мали нагоду познайомитися із цим досвідченим експертом-практиком у царині медичного права та фармацевтичної юриспруденції ще на початку поточного року, коли у своєму першому інтерв’ю (див.: «Щотижневик АПТЕКА» № 7 (1078) від 27 лютого 2017 р.) він окреслив грані юридичного супроводу аптечних закладів. Звісно, в аптек своя специфіка. Тож нині — вже у суто медичному контексті — правник дає кваліфіковану відповідь на пару відібраних типових запитань з редакційної пошти, в кожному з яких гучно лунає давня лікарська заповідь: «Історія хвороби пишеться для прокурора». А відповідно — коли ти перебуваєш в одній «теплій» компанії з прокурором, — тобі якось трохи незатишно не бачити поруч «третього». Адвоката.
— Шановний Святославе Олександровичу, ось яке запитання ставить головний лікар однієї з лікарень: «До мене надійшов адвокатський запит щодо надання копії історії хвороби одного з пацієнтів. Чи мусить наш лікувальний заклад надавати відповідь на цей запит з огляду на лікарську таємницю?».
— Виходячи зі змісту ст.
40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», лікарською таємницею є відомості, які стали відомі у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина. Цією ж нормою права заборонене розголошення цих відомостей, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Понад те ст. 145 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне розголошення лікарської таємниці. Водночас ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов’язує надавати на адвокатський запит відповідну інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Ст.
2 Закону України «Про захист персональних даних» встановлює, що персональні дані — це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована чи може бути конкретно ідентифікована. Ч. 1 ст.
14 цього ж закону забороняє передачу персональних даних, якою є також і лікарська таємниця, без згоди суб’єкта персональних даних.
Таким чином, якщо лікарняний заклад отримав запит щодо надання будь-яких відомостей, що містять лікарську таємницю, перш ніж прийняти рішення про надання такої інформації або відмову в її наданні, необхідно проаналізувати, чи є згода особи на отримання такої інформації адвокатом. Наприклад, адвокат надав запит щодо відомостей про причини звернення громадянина Іванова Івана Івановича і додав до запиту ордер на надання правової допомоги саме Іванову Івану Івановичу. Також в адвокатському запиті може міститися прохання про надання запитуваних відомостей на руки І.І. Іванову, або під самим текстом запиту буде стояти відмітка І.І. Іванова про його згоду щодо надання такої інформації, або до запиту буде додаватись окрема згода І.І. Іванова про надання такої інформації. В цьому разі на запит необхідно надати відомості, що запитуються.
У тому ж випадку, якщо з документів, що додаються до запиту, неможливо зробити висновок про надання І.І. Івановим згоди (ордер виписано на П.П. Петрова, будь-яка згода І.І. Іванова відсутня), адвокату повинна бути надана відмова.
Передбачаючи запитання, що може виникнути, повідомляю, що головний лікар, як і будь-яка інша особа, не мусить перевіряти, чи саме І.І. Іванов надав згоду, чи не виписаний ордер на ім’я І.І. Іванова без його відома, чи саме І.І. Іванов писав згоду та розписувався від імені І.І. Іванова тощо.
Жоден закон не зобов’язує вас перевіряти ці дані. Разом з тим розділ VI Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачає відповідальність адвоката за вчинення ним дисциплінарного проступку. Адвокат може нести відповідальність і на підставі інших законів залежно від порушення.
Підсумовуючи викладене: за наявності згоди особи, про історію хвороби якої йдеться в запиті, ці відомості необхідно надати. У разі відсутності такої згоди — відмовити на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
— Зрозуміло. А ось яка ситуація склалася у лікаря-хірурга: «В лікарню доставили хворого, якого було необхідно терміново оперувати. До мене в ординаторську ввалилися люди, які в агресивній формі почали мені ставити запитання щодо того, як я буду робити операцію. При цьому ці люди позиціонували себе як активісти, що хочуть покласти край безладу в державі. Це все фільмувалося на відео. Врешті я все ж таки потрапив до операційної, але у збудженому стані, якого не повинно бути в хірурга. Яким чином я можу убезпечити себе від подібного в майбутньому?».
— Це запитання має бути розділено на декілька.
Чи мали право люди, які не є медичними працівниками, заходити до лікарні? Чи мали право ці люди знати про стан/хворобу пацієнта? Чи є обов’язком лікаря спілкуватися з людьми, які не є родичами пацієнта? Чи має право лікар повідомляти стороннім людям про стан здоров’я пацієнта? Чи не є така вимога сторонніх людей перешкоджанням виконанню лікарем його професійних обов’язків? Чи може проводитися фото- та відеозйомка особи без її згоди?.. Відповіді на всі ці запитання будуть негативними з огляду на нижченаведене.
У кожній лікарні має бути наказ головного лікаря, який регламентує порядок відвідування хворих. Впевнений, що такий наказ є і у вашій лікарні, і люди, про яких йдеться, знехтували не тільки цим наказом, але й загальноприйнятними правилами поведінки.
Оскільки ці люди зайшли до ординаторської, вони фактично зайшли до хірургічного відділення. З огляду на таємницю про стан здоров’я та лікарську таємницю лікар зобов’язаний нікому не розповідати про стан здоров’я та методи лікування пацієнта.
Тобто група осіб, що зайшла до ординаторської, не мала права туди заходити без дозволу як мінімум лікаря цього відділення. Жодного нормативного акту, що зобов’язує лікаря спілкуватися про стан здоров’я пацієнта зі сторонніми особами, немає.
Більше того, є заборона на розголос лікарської таємниці. Тобто лікар зобов’язаний не спілкуватися зі сторонніми на тему здоров’я пацієнта.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу (ЦК) України, фізична особа (якою є також і лікар) може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Оскільки люди зайшли в ординаторську всупереч встановленому в лікарні порядку, ні про які заходи публічного характеру у цьому разі не може бути мови. І в тому випадку, якщо лікар не бажає, щоб його фільмували, він може просто заявити про це.
При повторенні таких випадків у майбутньому буде правильним повідомити подібних осіб про те, що їм необхідно якомога швидше звільнити приміщення лікарні, заявити їм вимогу про припинення відеозйомки, поінформувати цих осіб про те, що вони порушують громадський порядок.
У разі відсутності належної реакції з боку цих осіб — викликати поліцію для припинення порушення громадського порядку. В подальшому вже правоохоронці мусять кваліфікувати дії таких осіб.
Залежно від обставин та наслідків це може бути правопорушення від дрібного хуліганства до кримінально карного хуліганства чи групового порушення громадського порядку.
— Дуже Вам дякуємо за вичерпні відповіді. Якщо не заперечуєте, дозвольте завершити нашу з Вами чергову бесіду спільною пропозицією на адресу читачів «Українського медичного часопису»: будь ласка, чітко та сміливо формулюйте свої наболілі запитання юридичного ґатунку і без вагань звертайтеся з ними до редакції ([email protected]) та пана адвоката ([email protected]), — аби зі шпальт нашого видання такі ж конкретні та утилітарні фахові відповіді, як наведені вище, разом з вами могли отримати і ваші колеги.
— Цілковито підтримую цю пропозицію і з радістю, докладаючи усі знання та досвід, відповім на кожне читацьке запитання.
Бесіду вів Пилип Снєгірьов
Зайва вага — привід звернутися до лікаря?
Незважаючи на популярність моделей плюс-сайз і зростаючу увагу до бодіпозитива (цілковите сприйняття свого тіла), зайва вага, як і раніше залишається причиною психологічного дискомфорту і невдоволення своєю зовнішністю.
Повнота — це не просто естетична проблема. Як правило, надлишкова маса тіла є наслідком неправильного способу життя і/або захворювань, які впливають на обмін речовин і стосуються всього організму. Якщо в першому випадку проблему можна вирішити самостійно, відмовившись від поганих звичок, то в другому ніяк не обійтись без допомоги лікарів.
Причини зайвої ваги
На те, скільки важить людина, впливає багато факторів:
- калорійність раціону. Найпоширенішою причиною надмірної ваги є переїдання. Йдеться про так зване аліментарне ожиріння. Розмір порцій і їх калорійність повинні відповідати віку і рівню фізичної активності. Люди, які весь день проводять за робочим столом, а ввечері воліють щільно поїсти, як «бонус» отримують зайві кілограми;
- психологічний стан. Постійний стрес — привід стабільного підвищення гормону кортизолу, який підсилює відчуття голоду і провокує бажання їсти. Деякі люди схильні до так званого компульсивного переїдання, яке не має нічого спільного з фізіологічним відчуттям голоду. Йдеться про патологічну звичку заїдати нудьгу, неспокій і інші негативні емоції, що викликають психологічну незадоволеність. Як булімія і анорексія, компульсивне переїдання є різновидом розладу харчової поведінки;
- недосипання. Люди, які мало сплять, з'їдають більше, ніж треба. Постійне недосипання викликає почуття втоми. Для його усунення в хід йде фастфуд, кава з солодощами та інші калорійні продукти. Відповідно до проведених досліджень, у людей, які сплять менше восьми годин, збільшується вироблення греліну. Його називають «гормоном голоду» за властивість посилювати апетит;
- шкідливі звички. Зловживання спиртним порушує обмінні процеси і призводить до набору кілограмів. Алкоголь не має харчової цінності і сам по собі дуже калорійний. Наприклад, в 100 грамах лікеру міститься до 350 ккал. Спиртне називають ворогом гарної фігури з тієї причини, що алкоголь посилює апетит і знижує відчуття самоконтролю;
- спадковий фактор. Так званого «гена товстунів», що викликає зайву вагу, не існує в природі! В організмі людини близько 200 генів, які певною мірою впливають на вагу. Наприклад, якщо у людини проблеми з геном, який відповідає за чутливість до глюкози або жировий обмін, то вживання вуглеводної або жирної їжі буде провокувати збільшення ваги. В цьому випадку пацієнту рекомендується переглянути свій раціон і прибрати з нього «продукти-провокатори».
- існують серйозні генетичні патології, які викликають ожиріння через порушення в роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи. Подібні захворювання зустрічаються досить рідко;
- віковий фактор. Хтось з юних років бореться за стрункість, а хтось стикається з проблемою повноти тільки в зрілому віці. Багато в чому це залежить від метаболізму — обміну речовин. Люди з гарним метаболізмом більш стрункі, в той час, як уповільнений обмін речовин сприяє набору кілограмів. З 35-40 років базальний, тобто внутрішній обмін речовин починає сповільнюватися, через зміну гормонального фону, що призводить до підвищення маси тіла;
- вагітність і пологи, менопауза. У жінок значні зміни обмінних процесів і зайву вагу можуть спровокувати вагітність і пологи. Після народження дитини деякі жінки відзначають, що скидати кілограми стало набагато складніше, ніж до вагітності. Існує так зване кліматеричне ожиріння, коли набір ваги відбувається через зменшення вироблення статевих гормонів естрогенів;
- гормональні порушення. Якщо зайві кілограми з'явилися з незрозумілої причини, без зміни калорійності раціону, це може свідчити про серйозні захворювання. Як правило, вони пов'язані з порушенням роботи залоз внутрішньої секреції. Збільшення маси тіла супроводжує такі патології, як полікістоз яєчників, инсулінома, гіпотиреоз, порушення роботи наднирників, метаболічний синдром. Крім зміни ваги, ці захворювання мають і інші симптоми, які можуть виявлятися в різній ступені.
Чим небезпечна для людини надлишкова вага?
Надмірна вага є одним із факторів, що провокують розвиток цілого ряду захворювань. Багато з них представляють загрозу для життя:
- цукровий діабет 2 типу;
- гіпертонія;
- підвищення рівня «поганого» холестерину, який викликає атеросклероз, призводить до хвороб серця, включаючи інфаркт і інсульт.
Зайва вага і ожиріння можуть призводити до таких хвороб, як варикозне розширення вен і тромбофлебіт — захворювання викликані ураженням стінок судин.
Люди, які мають великий надлишок ваги, стикаються з такими проблемами, як ускладнене дихання, болі в хребті, м'язах і суглобах, викликані збільшенням навантаження. Постійні навантаження на суглоби і хребет можуть спровокувати порушення опорно-рухової системи, призвести до обмеження рухливості.
За статистикою, пацієнти з ожирінням удвічі частіше страждають від безпліддя, ніж люди з нормальною масою тіла. Люди, що мають діагноз — ожиріння, знаходяться в групі ризику і по таким небезпечним захворюванням, як рак яєчників, молочної залози, простати, печінки, пухлини товстої кишки.
Як визначити чи є ожиріння?
Наявність зайвих кілограмів не завжди означає ожиріння. Між цими поняттями є певні відмінності.
Простим і доступним способом самостійного визначення норми ваги у чоловіків і жінок є розрахунок індексу маси тіла. Для цього вам необхідно розділити вагу в кілограмах на зріст в метрах, зведених в квадрат. Ось які дані наводять фахівці:
- якщо ваш ІМТ становить від 18 до 24.9, вага знаходиться в нормі і приводу для занепокоєння немає;
- ІМТ від 25 до 29.9 свідчить про наявність зайвих кілограмів;
- якщо індекс маси тіла дорівнює 30 і більше, лікарі кажуть про ожиріння.
Зверніть увагу: індекс маси тіла не підходить для оцінки ваги професійних спортсменів, бодібілдерів та інших людей з яскраво вираженою м'язовою масою. Для визначення норм ваги у дітей і підлітків враховують «Стандартні показники фізичного розвитку», розроблені ВООЗ.
Гормони і зайва вага
Ендокринні порушення призводять до гормонального дисбалансу і набору зайвих кілограмів. У патогенезі процесу ожиріння основна роль належить гормонам надниркових залоз, щитовидної залози та інсуліну, який виробляється підшлунковою залозою:
- патологія наднирників може бути обумовлена хворобою Іценко-Кушинга. У пацієнта підвищується вироблення кортизолу, який сприяє збільшенню вмісту глюкози в крові, прискорює розпад білка. В результаті знижується обсяг м'язової тканини, а жирової, навпаки, збільшується;
- при гіпотиреозі — зниженні функції щитовидної залози — зменшується секреція її гормонів. Це призводить до уповільнення обмінних процесів, порушення менструального циклу. Набору ваги при гіпотиреозі сприяє і затримка рідини в організмі;
- при порушенні роботи підшлункової залози розвивається інсулінорезистентність, яка призводить до зайвої ваги. Вона полягає в зниженні чутливості організму до інсуліну. Це викликає порушення вуглеводного обміну, створює передумови для розвитку діабету.
Ендокринні зміни у жінок в період менопаузи можуть призводити до появи зайвої ваги і ожиріння. У зрілому віці яєчники перестають виробляти естроген в тій кількості, як раніше. Вмикається механізм компенсації дефіциту гормонів, при якому жирова тканина починає виробляти гормон естрон — різновид естрогену. Як правило, відкладення сконцентровані в області талії і важко піддаються корекції.
Як схуднути при гормональному збої?
При гормональному дисбалансі схуднення тільки за допомогою дієти і спорту дає тимчасовий результат. Для боротьби із зайвими кілограмами необхідно впливати на першопричину їх появи. Щоб визначити характер патології і вибрати схему лікування треба звернутися в медичний заклад і пройти обстеження в ендокринолога.
Звичайно, правильне харчування і спорт дуже важливі, якщо ви прагнете прибрати зайву вагу і повернути струнке тіло. При наявності гормональних порушень пацієнту слід проконсультуватися з лікарем з приводу підбору раціону і рівня фізичних навантажень.
Чим допоможе ендокринолог?
При підозрі на гормональний збій ендокринолог призначить комплекс діагностичних процедур. Вони спрямовані на перевірку функції щитовидної і підшлункової залоз, визначення рівня глюкози в крові, діагностику рівня пролактину і інших жіночих гормонів.
Для виявлення ендокринних патологій використовуються методи апаратної діагностики та лабораторні дослідження. Пацієнту пропонується зробити УЗД внутрішніх органів, провести глюкозотолерантний тест, здати аналіз крові на цукор і ліпідний профіль, на гормони щитовидної залози та ін.
На підставі отриманих даних лікар встановить діагноз і вибере відповідну схему лікування. Слід знати, що ендокринні патології успішно піддаються терапії. Усунення причини появи зайвих кілограмів призводить до нормалізації ваги.
Оставить комментарий